Кращі роботи

Деталі: Створено: Вівторок, 01 лютого 2011, 09:13; Перегляди: 1699

По результатам выступлений на студенческой Конференции, которая состоялась 22 января 2011 года, публикуем тезисы выступлений лучших работ студентов 4 и 5 курсов

> ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СХИЛЬНИХ ДО РЕВНОЩІВ ЖІНОК
Метелиця Марія, студентка 4 курсу
спеціальність «Практична психологія»
наук. кер. к.психол.н., доцент Данілова Т. М.

Такі феномени подружнього життя, як ревнощі і зради, є дуже складними для вивчення явищами засобами психології і соціології. Як правило, ревнощі розглядаються або з теоретичних позицій, або з позицій психотерапії. В «Тлумачному словнику» ревнощі визначаються як «болісний сумнів в чиїй-небудь вірності, любові» [2]. Загальноприйняте, що ревнощі – неприємне хворобливе почуття, що руйнує відносини, причому ревнощі отруюють життя, як самому ревнивцю, так і тому, кого ревнують. Проблема ревнощів підіймалася в художній літературі (В. Шекспір «Отелло», М.Ю. Лермонтов «Маскарад» та інші). У зв'язку з цим, ревнощі часто іменуються «синдромом Отелло».
Вивченням проблеми ревнощів займалися багато вчених. Про ревнощі замислювалися ще в старовині часи. З погляду Соломона, ревнощі люті, як пекло, її стріли вогненні, а їх самі він вважав сильним полум'ям. Ф.Ларошфуко вважав, що ревнощі харчуються сумнівами, вона може померти або перейти в шаленство, якщо сумніви перетворяться на упевненість.
Деякі вчені намагалися визначити різницю між ревнощами і заздрістю. Наприклад, П. Тітельман, Р. Клентоні, Л. Сміт,   Е. Хетфілді, Г. Уолстер визначали причини виникнення ревнощів і вважали таким почуття защемлених гордощів і усвідомлення порушення прав власності.
Такі вітчизняні вчені, як К. А. Абульханова-Славська, Г. М. Андрєєва, О. Г. Асмолов, Б. С. Братусь, В. П. Зінченко, В. А. Петровській, відзначають, що реалізація цілісного підходу до особистості супроводжується активним вивченням ціннісних, складно-емоційних і сенсо-життєвих феноменів: співчуття, любові, ревнощів, надії і т.п. А.Н. Волкова здійснила класифікацію реакцій ревнощів.
На наш погляд, найбільше відображення феномен ревнощів знайшов в глибинній психології. Ревнощі, виходячи з теорії З. Фрейда, спочатку властиві Едіповій ситуації і супроводжуються ненавистю і бажаннями смерті. В нормі, проте, придбання нових об'єктів, які можна любити, - батька і сиблингів (братів і сестер) - і інші компенсації, які одержує із зовнішнього світу Его на етапі розвитку, певною мірою пом'якшують ревнощі і образу. Якщо параноїдні і шизоїдні механізми сильні, ревнощі і, врешті-решт, заздрість залишаються не пом'якшеними [1].
У теорії об'єктних відносин М. Кляйн   ревнощі засновані на заздрості, але включають відношення, принаймні, до двох людей. В буденному уявленні чоловік або жінка відчувають ревнощі таким чином, що хтось інший позбавляє їх улюбленої людини. [5].
Жіночі ревнощі – ревнощі ураженої самолюбивості. Жінка ревнує до конкретної жінки, до своєї суперниці. Жінки намагаються дізнатися про свою суперницю якомога більше, щоб перевершити її з усіх можливих і немислимих параметрах.
Відомо, що у психоаналізі Комплекс Електри — один з фундаментальних комплексів розвитку лібідо [3]. Таким чином, почуття ревнощів, а значить і власності, в дорослому житті переноситися на чоловіка. Значить, образ суперниці сприймається як ворожий, який претендує на місце самої жінки, що і є причиною виникнення почуття ревнощів.
Маючи подібну загальну основу, вимога моногамії в окремих випадках може одержувати підкріплення з різних сторін. Фактично, ми можемо описати вимогу моногамії як страховку проти мук ревнощів з боку жінки. З другого боку почуття початкової збитковості і обділеної долею породжує несвідому вимогу компенсації за несправедливість, що трапилася. Але джерело цих вимог таке, що вони ніколи не можуть бути дійсно задоволені [4].
Слід відзначити, що вступ до шлюбу досить важливий момент життя людини. Перш ніж пов'язати своє життя з іншою людиною необхідно ретельно обдумати свій вчинок. Всі молоді люди, вступаючи до шлюбу, хочуть добитися від чоловіка або дружини теплих сімейних відносин заснованих на взаємній довірі. Моногамія є нормою для більшості населення світу. А внаслідок цього, подружжя відчуває приналежність один до одного, і в які-небудь негативні прояви з боку шлюбних партнерів можуть сприйматися як пригнічення почуття власної гідності.
Дослідження феноменологічної природи ревнощів може стати основою для розробки методів роботи з сімейними парами або допомоги при виникненні подібних ситуацій в різних сферах життєдіяльності людини, які можна використовувати і в профілактичній роботі з молодими людьми, готовими до шлюбу.
Література:
1.   Кляйн М. Зависть и благодарность: исследование бессознательных источников. – М.: Б.С.К. ,1997. – С. 100
2.   Ожегов С.И. Словарь русского языка. –М., 1991. –С. 671.
3.   Толстых Н. Справочник по психологии и психиатрии детского и подросткового возраста / Общ. ред. С.Ю. Циркин. – СПб.: Питер, 2000. –С. 325
4.   Хорни К. Женская психология / Пер. с англ. – СПб.: Восточно-Европропейский институт психоанализа, 1993.
5.   Хиншелвуд Р. Д. Словарь кляйнианского психоанализа/ Перевод с англ. З. Баблояна // Науч. ред. И. Ю. Романова. – М.: Когито-Центр, 2007.

ОБРАЗ ЖІНКИ В СВІДОМОСТІ СУЧАСНИХ МОЛОДИХ ЧОЛОВІКІВ
Граховська О., студентка 5 курсу
спеціальність «Психологія»
наук. кер. к.психол.н., доцент Латішева М. О.

В сучасному світі все частіше спостерігається тенденція до нерозуміння один одного, нерозуміння між батьками і дітьми, між чоловіками і жінками. Нерідко таке нерозуміння обумовлено особливостями побудови образів в свідомості людей, відмінних за віковими, етнічними, гендерними і іншими характеристиками. Відомо, що побудова образу в свідомості людини тісно пов'язана з особливостями культури, суспільства, в якому відбувається його становлення. Так, зокрема, можна стверджувати, що образ жінки в свідомості сучасного чоловіка частіше за все формується під впливом мас-медіа. І, безумовно, істотно відрізняється від такого у чоловіка епохи Середньовіччя або епохи Просвітництва.
В зв'язку з цим основною метою нашого дослідження є експлікація образу жінки в свідомості сучасних молодих чоловіків, здійснення психосемантичного аналізу цього образу.
Основними категоріями, якими ми оперуємо, є поняття свідомість, образ, психосемантика. Так, образ — це суб'єктивна картина світу або його фрагментів, що включає самого суб'єкта, інших людей, просторове оточення і тимчасову послідовність подій. В психології поняття образ використовується в декількох значеннях. Разом з розширенним тлумаченням, синонімічним поняттям «віддзеркалення» і «психіка», існує традиція, що пов'язує переважно перцептивні форми знання. Знання у людини формуються в процесі сприйняття тих або інших образів. Це сприйняття відбувається на рівні буденної свідомості. А буденна свідомість репрезентує з себе наступне: вона є складним, багатошаровим, суперечливим явищем, яке включає як позитивні, раціональні риси - стихійну діалектику, наївний матеріалізм, здоровий глузд, моральні абсолюти, запас емпіричних знань; так і негативні — метафізичність, стихійність і несистематизованність, опору на сліпу віру, підозрілість, агресивність. В структурі свідомості буденна свідомість займає проміжне місце між свідомістю індивідуальною і свідомістю суспільною. Тому ми відразу звертаємося до поняття універсалія як основного в психології суб'єктивної психосемантиці. Універсалії - це універсальні тобто властиві всім образи свідомості. В зв'язку з цим, в своєму дослідженні ми спираємося на психосемантичний підхід Артемьевої О.Ю., Серкіна П
Теоретичний аналіз показує, що людина, ледве з'явившись у світ, стає частиною найскладнішої системи. Головна її задача - розібратися, облаштуватися в цьому світі, визначити для себе його правила — намалювати собі картину цього світу. Пояснюючи собі цей світ, людина і себе включає в картину світу, через своє Я, осягаючи і вимірюючи оточуюче.
Буденна свідомість виконує при цьому дуже важливу роботу, інтегруючи різнорідні елементи в єдину картину дійсності. Вона вносить значущий внесок у виконання основної функції індивідуальної свідомості, яка полягає в забезпеченні самовизначення, індивідуального способу життя особистості в суспільстві, усвідомлення її життєвого шляху. З одного боку буденна свідомість містить спотворення, неточності, суперечності, а, з іншою - забезпечує людині ефективну поведінку в цій дійсності.
Відзначимо, що образи «чоловіка», «жінки», якими оперує буденна свідомість, формуються під впливом дискурсів минулого, під впливом соціокультурних обставин, статевої і вікової приналежності особистості. Відображені в мові, ці образи задають межі поля значення, а індивід наповнює ці образи своїм змістом - особистісним сенсом. Інтелектуальні зусилля самої особистості, збагачення її життєвого досвіду, засвоєння нею через засвоєння продуктів культури або іншої картини світу розширюють систему значень, дозволяють змінювати гендерні зразки. При цьому в образі жінки, представленими в свідомості як складові виявляється найбільш виразно. Ряд авторів відзначають дисгармонійний характер міжстатевих відносин, багато в чому пояснюючи його особливостями відношення жінок до образу свого Я і чоловіків до образу жінки.
Необхідність засвоєння жінкою нових соціальних ролей і досягнення нових соціальних статусів порушує звичне уявлення про жінку, зникнення чітких опозицій в сучасному світі в цілому, ускладнює для чоловіка можливість логічного обґрунтовування власної моделі поведінки у відносинах з протилежною статтю. В зв'язку з цим стає актуальним виявлення універсальних і індивідуальних складових образу жінки в свідомості сучасних чоловіків для вирішення практичних задач в області психологічного консультування і сімейної терапії.